Державна реєстрація смерті

 Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом  Міністерства юстиції України 18.10.2000 за № 52/5 (у редакції наказу Мін¢юсту 24.12.2010 № 3307/5 підставою для державної реєстрації смерті є:

1. документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою, зокрема: лікарське свідоцтво про смерть, фельдшерська довідка про смерть, лікарське свідоцтво про перинатальну смертьу випадку смерті дитини у віці до 7 діб;
2. рішення суду про оголошення особи померлою;
3. рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;
4. повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;
5. повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

     Заява щодо державної реєстрації смерті повинна бути поданна не пізніше трьох діб з дня смерті чи виявлення трупа, а в разі неможливості отримання лікарського свідоцтва про смерть, фельдшерської довідки про смерть не пізніше п'яти діб.

       Реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого,  його сусідів, представників органу опіки і піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.

    Державна реєстрація факту смерті, встановленого у судовому порядку, проводиться за заявою осіб, що були позивачами при розгляді судом справи, а також спадкоємців померлого при поданні рішення суду

     Державна реєстрація смерті провадиться за останнім місцем проживання  померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті особи, яка померла в дорозі (наприклад: у поїзді, на судні, в літаку), може бути проведена в найближчому органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація смерті особи, що померла в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за останнім місцем проживання до взяття під варту або засудження особи чи за місцезнаходженням установи, в якій відбував покарання померлий.

       Особа, яка звернулась про реєстрацію смерті повинна пред'явити паспорт або паспортний документ. Відсутність зазначеного документу не є підставою для відмови в державній реєстрації смерті.

      Якщо заява про реєстрацію смерті надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті, то державна реєстрація проводиться за наявності документу встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою на загальних підставах за заявою будь-якої особи але після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа.

         Паспорт або паспортний документ померлого, а також військово-облікові та пільгові документи орган державної реєстрації актів цивільного стану, який реєструє смерть, вилучає і на першій сторінці цих документів робить відмітку про те, що власник помер.

        Після реєстрації смерті заявнику видається свідоцтво про смерть, а також витяг з Державного реєстру актів цивільного стану про смерть для отримання допомоги на поховання. У разі реєстрації смерті виконавчим органом сільської, селищної, міської ради видається довідка для отримання  допомоги на поховання.