Інформація для громадян

Запитуєте - відповідаємо!

Запитуєте - відповідаємо!
До відділу з питань нотаріату у Вінницькій області Управління нотаріату Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) звернувся громадянин М. з питанням щодо можливості розірвання договору довічного утримання (інформація станом на 04.08.2021 р.)
 
Відповідь.  Відповідно до ст. 744 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. 
 
Згідно ст. 746 ЦКУ відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.
 
Керуючись ст. 755 ЦКУ договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:
 
1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;
 
2) на вимогу набувача.
 
Згідно з частиною першою статті 229 ЦКУ якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
 
Відповідно до статті 235 ЦКУ удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
 
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
 
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.
 
Відповідно до ст. 755 ЦКУ договір про довічне утримання (догляду) може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої його було укладено, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Також договір може бути розірвано на вимогу набувача.
 
Статтею 651 ЦКУ визначено загальні підстави для зміни або розірвання договору, а саме:
 
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 
 
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
 
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.