Новини

Запитуєте - відповідаємо!

Запитуєте - відповідаємо!
  Відділ з питань нотаріату у Вінницькій області Управління нотаріату Центрально – Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо прийняття спадщини та порядку спадкування інформує (інформація станом на 05.02.2020 р.)
 
  Відповідь. Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
 
Статтею 1217 ЦКУ визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
 
Згідно статті 1268 ЦКУ спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
 
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦКУ, він не заявив про відмову від неї.
 
Статтею 1269 ЦКУ встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
 
Згідно п.п.3.1-3.6 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України                    22 лютого 2012 року за №282/20595  (далі – Порядок) право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття.
 
Відповідно до статті 1270 ЦКУ встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, а згідно статті 1220 ЦКУ часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
 
Згідно статті 1272 ЦКУ якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
 
За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
 
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
 
Відповідно до п.п.3.17 п.3 глави 10 розділу ІІ Порядку спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви.
 
Статтею 1221 ЦКУ встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.
 
Відповідно до статті 1233 ЦКУ передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. 
Звертаємо Вашу увагу, що ч. 2 ст. 1223 ЦКУ визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
 
Згідно ч.1,2 статті 1241 ЦКУ малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
 
До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.
 
Статтею 1258 ЦКУ спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
 
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. 
 
Черговість спадкоємців залежить від ступеня споріднення їх зі спадкодавцем. 
 
Зокрема, ст. ст. 1261-1265 ЦКУ визначено, що у першу чергу спадкують діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), той із подружжя, який його пережив, батьки (в тому числі усиновителі), а також діти, що народилися після смерті спадкодавця.
 
До другої черги право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
 
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
 
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
 
До п'ятої черги право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
 
Крім того, у п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
 
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
 
У межах однієї і тієї самої черги спадкоємці спадкують майно померлого в рівних частках.
 
Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
 
Згідно п.п. 4.10, 4.12, 4.14 п.4 глави 10 розділу ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.
 
При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов’язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців  витребовуються відповідні документи.