Новини

Особливості виконання рішень Європейського суду з прав людини!

Особливості виконання рішень Європейського суду з прав людини!

Станом на кінець 2020 року Європейським судом з прав людини (далі - Суд) ухвалено 1490 рішень щодо порушень Україною положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (без справ, по яких були укладені дружні врегулювання).

Комітетом Міністрів Ради Європи у своїх резолюціях визнано 1077 рішень Суду щодо України такими, що повністю виконані, із загальної кількості 1632 справ, що були передані для нагляду за виконанням. Невиконаними залишаються 555 рішень, 408 з яких перебувають під посиленим наглядом Комітету Міністрів Ради Європи, за 134 рішеннями здійснюється нагляд за стандартною процедурою, і 13 рішень ще не класифіковані та процедура нагляду за виконанням ще не визначена. 

Обов’язковість виконання рішень Європейського суду з прав людини, країнами передбачено статтею 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція).

Частиною першою статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення іноземних судів (судів іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, цього та інших законів України, якщо визнання та виконання таких рішень передбачено міжнародними договорами України або за принципом взаємності. Пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України.

Рішення Суду набуває статусу остаточного через три місяці з дня винесення, за умови, що сторони не звернулися з заявою про перегляд рішення Великою палатою Суду (стаття 43 Конвенції), або в день відхилення такої заяви. У разі, якщо заява була задоволена, рішення набуває чинності у день винесення рішення по суті Великою палатою. Сторони можуть повідомити Суд про відсутність наміру клопотати про перегляд рішення, тоді рішення набуде чинності в день надходження останнього повідомлення.

Держава зобов’язана сама виконати рішення Суду на користь особи, тому жодних додаткових дій особа не повинна вживати. На виконання рішення, де встановлено одне або кілька порушень Конвенції, державу-відповідача залежно від обставин справи може бути зобов’язано вжити заходи індивідуального або загального характеру.

Заходи індивідуального характеру – це заходи щодо зобов’язання держави відшкодувати заявнику матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати. Виплата цих сум є обов’язковою, чітко визначеною у рішенні Суду (стаття 41 Конвенції).

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду пронабуття  рішенням  статусу  остаточного Орган представництва (Секретаріат Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини) надсилає  стягувачеві  повідомлення з роз’ясненням  його права подати до державної  виконавчої  служби заяву про виплату відшкодування,  в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів, а також надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду.  Державна виконавча служба упродовж десяти  днів  з  дня надходження документів,  відкриває  виконавче провадження. Неподання  стягувачем заяви про виплату відшкодування не є перешкодою для виконання рішення. Виплата має здійснюватися у кожній справі впродовж трьох місяців із дня набуття цим рішенням статусу остаточного. У випадку невчасної виплати суми, вказаної в рішенні, нараховується пеня.

Виконання рішень Європейського суду не обмежується виплатою лише грошових компенсацій, а часто створює необхідність вжиття більш масштабних заходів.

Заходи загального характеру – це заходи, передбачені рішенням Європейського суду з прав людини, спрямовані на усунення можливості аналогічного порушення щодо інших осіб (виправлення порушеного права).

На відміну від заходів індивідуального характеру Європейський суд не вказує державі, які спеціальні заходи необхідно вжити щодо відновлення порушених прав заявника та стосовно запобігання подальшим порушенням, оскільки згідно з Конвенцією держави мають право самостійно обирати заходи індивідуального та загального характеру.

З метою запобігання новим порушенням Конвенції, подібним до тих, які констатовані у рішенні Європейського суду, держава зобов’язується усунути проблеми у внутрішньому правопорядку. У випадках, коли порушення є результатом проблем конкретних законів або відсутності належного законодавства, держава на виконання рішення повинна внести зміни до існуючих нормативно-правових актів або прийняти відповідні закони.

Внесення змін у законодавство чи проведення правових або законодавчих реформ є найскладнішими із способів, оскільки вимагають значних ресурсів і часу.

Рішення Європейського суду з прав людини у більшості європейських держав є актами прямої дії, тому там вони доводяться до відома судів та відповідних органів, дії яких призвели до порушення, і такі заходи є достатніми для запобігання подальшим порушенням подібного характеру. Як наслідок - суди запобігають подальшим аналогічним порушенням на стадії використання національних засобів правового захисту прав осіб, крім того, вони можуть відповідним чином коригувати і власну роботу.

Так, недотримання розумного строку судового провадження є порушенням параграфа 1 статті 6 Конвенції. При визнанні за державою порушення такого характеру рішення Європейського суду надсилається всім внутрішнім судам до відома.

Оскільки для проведення законопроекту через парламент потрібен час, в інших державах Європи не законодавці, а вищі судові органи, верховні чи конституційні суди відіграють основну роль в усуненні причин, які призвели до порушення прав людини у конкретній ситуації.

Опублікування рішення Європейського суду в офіційних вісниках для інформування громадськості є ще одним заходом загального характеру. Застосовується під час виконання кожного рішення Європейського суду з прав людини, в якому констатується порушення державою-відповідачем положень Конвенції. Це найменш затратний спосіб, який, до речі, сприяє кращому застосуванню положень Конвенції в державі.

Мають певні особливості виконання рішень Європейського суду, в яких визнається порушення статті 3 Конвенції – це заборона катувань, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження або покарання. Проблема полягає в рівні загальної правової культури відповідних органів. Для усунення порушень за цією статтею повинні проводитись комплексні заходи в установах пенітенціарної системи, з метою додержання стандартів, визначених Конвенцією у цій сфері.