ЯК БІЖЕНЦІ ТА ОСОБИ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ ДОДАТКОВОГО ЗАХИСТУ, МОЖУТЬ РЕАЛІЗУВАТИ СВОЇ ПРАВА В УКРАЇНІ?


Як біженці можуть реалізувати свої права?

08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», в якому в статті 15 визначено перелік прав, якими можуть користуватись особи, яких визнано біженцями або, які потребують додаткового захисту в Україні. Саме з цими правами Ви можете ознайомитись далі.
1.Особа,  яку визнано  біженцем  або  особою,  яка  потребує додаткового  захисту, має рівні з громадянами України права на: а)пересування, вільний вибір місця проживання, вільне залишення території України, крім обмежень, встановлених законом;
б)працю;
в)провадження підприємницької діяльності, не забороненої законом;
г)охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;
д)відпочинок;
е)освіту;
є)свободу світогляду і віросповідання;
ж)направлення індивідуальних  чи колективних письмових звернень або  особисте  звернення  до  органів  державної  влади,   органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів;
з)володіння, користування   і  розпорядження  своєю  власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності;
и)оскарження до  суду  рішень,  дій  чи  бездіяльності  органів державної  влади,  органів  місцевого самоврядування,  посадових і службових осіб;
і)звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого  Верховної Ради України з прав людини;
ї)безоплатну правову допомогу в установленому порядку.
2.Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою,  яка потребує додаткового захисту,  має рівні  з  громадянами  України  права  у шлюбних та сімейних відносинах.
3.Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою,  яка потребує додаткового захисту, має право на  одержання  грошової  допомоги, пенсії та інших  видів  соціального забезпечення  в  порядку, встановленому  законодавством України, та  користування  житлом, наданим у місці проживання.
4.Особа,  яку  визнано  біженцем  або  особою,  яка потребує додаткового захисту,  користується  іншими  правами ісвободами, передбаченими Конституцією та законами України.
 1. А) Право на пересування та вільний вибір місця проживання
(ст. 33 Конституції України)
 
Свобода пересування та вільний вибір місця проживання в Україні регулюються спеціальним Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІУ, який визна­чає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Що таке «Свобода пересування» - це право вільно та безперешкодно за своїм  бажанням переміщатися   по  території  України  у  будь-якому  напрямку,  у будь-який спосіб, у  будь-який  час,  за  винятком  обмежень,  які встановлюються законом.
Вільний вибір місця проживання — право громадянина України,  а також іноземця та особи без  громадянства, які  на  законних  підставах перебувають на території України, на вибір   адміністративно-територіальної  одиниці,  де  вони  хочуть проживати  чи  перебувати.
Важливо пам'ятати, що, змінюючи місце проживання, особа повинна зареєструвати його. Місця проживання/перебування ре­єструють управління, відділи (сектори) Державної міграційної служби України у день подання особою документів.
Що Вам необхідно для реєстрації?
Для реєстрації місця проживання/перебування необхідно подати:
  1. документ,  до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо  дитина  не  досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
  2. квитанцію   про  сплату  державного  мита  або  документ  про звільнення від його сплати;
  3. талон  зняття  з  реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах  України).  Талон  зняття  з  реєстрації не подається у разі оформлення  реєстрації  місця  проживання  з  одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
  4. документи,  що  підтверджують  право  на  проживання в житлі, перебування  або  взяття  на  облік  у  спеціалізованій соціальній установі,   закладі   соціального  обслуговування  та  соціального захисту,  проходження  служби  у  військовій  частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
  5. військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які  підлягають  взяттю  на  військовий  облік  або перебувають на військовому обліку).
     У  разі  подачі  заяви законним представником особи додатково подаються:
  1. документ, що посвідчує особу законного представника;
  2. документ,  що  підтверджує  повноваження  особи  як законного представника,  крім  випадків,  коли  законними  представниками  є батьки (усиновлювачі).
 Вимагання інших документів, не передбачених законо­давством, заборонено.
У разі порушення або обмеження гарантованих прав особи зі статусом біженця можуть скористатись адміністратив­ним і судовим захистом.

 Б) Право на працю

(ст. 43 Конституції України)

Крім Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», право на працю за­кріплено в Конституції України, Загальній декларації прав людини, Кодексі законів про працю України, Законі Укра­їни «Про зайнятість населення» та інших міжнародних і внутрішніх актах.
Під правом на працю слід розуміти, що біженці мають право на роботу з платнею, не нижчою за встановлений державою мінімальний розмір (від 1 січня 2013 року - 1147 грн.), зокрема й право на вільний вибір професії (в межах наявної освіти), роду занять тощо. Держава ство­рює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню.
Сприяння в працевлаштуванні, зокрема й біженцям, про­являється через гарантії, закріплені Законом України «Про зайнятість населення» від 05 липня 2013 року № 5067-VI.
Якщо Ви хочете працевлаштуватись, насамперед необхід­но звернутись до служби зайнятості за місцем проживан­ня. Там Ви зможете безкоштовно ознайомитись з діяльні­стю служби та її послугами, зокрема:
  • інформацією про наявність вільних, вакантних місць на підприємствах, в установах, організаціях;
  • можливістю отримати статус безробітного та матеріа­льну допомогу;
  • можливістю перекваліфікуватись і здобути освіту;
  • консультуванням психолога задля вибору підходящої професії тощо.
Звертаючись до служби зайнятості з метою сприяння у працевлаштуванні при собі необхідно мати:
  • посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;
  • ідентифікаційний код;
  • трудову книжку(цивільно-правовийдоговір чи документ, який підтверджує період зайнятості);
  • військовий квиток (в разі необхідності);
  • диплом про освіту (в разі необхідності).

 Право на працю Ви можете реалізувати, уклавши трудо­вий договір.

Працюючи за трудовим договором, Ви матимете право

  • на відпочинок, відповідно до законів;
  • на обмеження робочого дня та робочого тижня;
  • на щорічні оплачувані відпустки;
  • на безпечні умови праці;
  • на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, вагітно­сті та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повної або частко­вої втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття;
  • на право звертатися до суду задля розв'язання трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Щоб офіційно працевлаштуватися, слід обов'язково нада­ти роботодавцеві ідентифікаційний код платника податків. Його видають державні податкові адміністрації в облас­тях, містах Києві та Севастополі.
Для одержання такого коду, Вам необхідно подати або надіслати рекомендованим листом до органу податкової служби: облікову картку, повідомлення або заяву.
Облікова картка, повідомлення або заява заповнюються машинописом або від руки друкованими літерами, українською мовою без виправлень. Якщо документи надсилаються до органу державної податкової служби рекомендованим листом, підпис фізичної особи на обліковій картці, повідомленні чи заяві повинен бути засвідчений у нотаріальному порядку.
До Облікової картки та повідомлення вноситься така інформація:
  • прізвище, ім'я, по батькові;
  • дата народження;
  • місце народження (країна, область, район, населений пункт);
  • місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;
  • реквізити документа, що посвідчує особу (назва документа, серія, номер, дата видачі та уповноважений суб'єкт, що видав документ).

Порядок присвоєння ідентифікаційного коду регулюється Положеннямпро реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків,затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 № 1147.

Здійснити та захистити своє право на працю можна звер­нувшись

  • до місцевих центрів зайнятості;
  • до органів соціального захисту населення (територіальні установи Міністерства соціальної політики України);
  • до органів прокуратури;
  • до суду.

 В) Право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом

(ст. 42 Конституції України)

Право на провадження підприємницької діяльності вста­новлено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», гарантовано Конституцією України, Господарським та Цивільним ко­дексами України.
Як реалізувати право на підприємницьку діяльність?
Для цього Вам потрібно зареєструватись у порядку, вста­новленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб, підприємців» від 15 тра­вня 2003 року № 755-ІVіз наступними змінами та доповненнями.
Державну реєстрацію фізичної особи - підприємця проводятьдержавніреєстраторивиключно у виконавчому  комітеті  міської ради міста обласного значення або у районній,  районній  у  містах  Києві  та  Севастополі   державній адміністрації  за  місцезнаходженням юридичної особи або за місцемпроживання фізичної особи – підприємця(стаття 5 зазначеного Закону).

 

УВАГА!

З 01 липня 2013 року функції з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців передаються від виконавчих комітетів міських рад міст обласного значення, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто до реєстраційних служб відповідних  управлінь юстиції.

Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір  стати  підприємцем  та  має  реєстраційний  номер облікової картки  платника  податків,  або  уповноважена  нею  особа (далі - заявник) повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з  описом  вкладення  або  в  разі  подання електронних документів подати   опис,  що  містить  відомості  про  надіслані  електронні документи,  в  електронній  формі)  або  через  уповноважену особу державному   реєстратору  за  місцем  проживання  такі  документи:
  • заповнену реєстраційну   картку   на   проведення   державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
  • копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних  осіб - платників податків;
  • документ, що підтверджує  внесення  реєстраційного збору за проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця;
  • нотаріально посвідчену письмову згоду батьків (усиновлювачів) або  піклувальника, або органу опіки та піклування, якщо заявником є  фізична  особа, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися  підприємницькою  діяльністю.
 Державному реєстраторові заборонено вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, якщо вони не передбачені частиною 1 статті 42 Закону України «Про державну реєстрацію юри­дичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
 

УВАГА!

 

Якщо Вам вимовили в прийнятті документів або в державній реєстрації, захистити свої права Ви можете в адміністративному та судовому порядках.

 

Г)  Право на охорону здоров'я, медичну допомогу

(ст. 49 Конституції України)

Рівний доступ до охорони здоров'я та право на медичну допомогу гаранто­вані Конституцією України, Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Що таке «охорона здоров'я»? Це система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими  особами,  закладами охорони здоров'я,  медичними  та фармацевтичними  працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних  і  психологічних функцій, оптимальної працездатності  та  соціальної  активності людини при максимальній біологічно  можливій індивідуальній тривалості її життя.
Що таке «медична допомога»?  Це діяльність  професійно  підготовлених медичних працівників,  спрямована  на  профілактику,  діагностику, лікування   та  реабілітацію  у  зв'язку  з  хворобами,  травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.
 
Якщо Ви визнані біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, то відповідно до статті 49 Конституції України на рівні із громадянами України, Ви маєте право безоплатно одержати медичну допомогу удержавних і комунальнихзакладах охорони здоров'я.
 
Види безоплатної медичної допомоги визначенів Програмі подання громадянам гаран­тованої державної безоплатної медичної допомоги, за­твердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955. Зокрема, це:
  • швидка та невідкладна - на догоспітальному  етапі  станціями (відділеннями)  швидкої  медичної допомоги,  пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини;
  • амбулаторно-поліклінічна;
  • стаціонарна - у разі гострого захворювання та в  невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд  та  госпіталізація,   в   тому   числі   за   епідемічними показаннями,    дітям,   вагітним   та   породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних       комісій, лікарсько-консультативних комісій;
  • невідкладна стоматологічна   допомога  (у  повному  обсязі - дітям,  інвалідам,  пенсіонерам,  студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років);
  • долікарська медична допомога сільським жителям;
  • санаторно-курортна допомога інвалідам і  хворим  у спеціалізованих та дитячих санаторіях;
  • утримання дітей у будинках дитини;
  • медико-соціальна експертиза втрати працездатності.
 Окремі положення щодо надання медичної допомоги містяться у Порядкунадання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства,  які тимчасово перебувають на території України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 667.

 

УВАГА!

 

Якщо Вам відмовилися надати безоплатну медичну допомогу, Ви можете захистити свої права, звернувшись до органів в підпорядкуванні яких перебуває медичний заклад, а також до органів прокуратури й до суду.

 

Д) Право на відпочинок

(ст. 45 Конституції України)

Право на відпочинок детально регламентовано Кодексом законів про працю України та Законом України «Про від­пустки» від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР із наступними змінами та доповненнями.
Ці нормативно-правові акти визначають, що особи, які працюють, мають пра­во на:
  • перерву для відпочинку та харчування;
  • вихідні дні;
  • компенсацію за роботу у вихідний день;
  • щорічну відпустку (основну та додаткову);
  • грошову компенсацію за невикористану щорічну відпу­стку у разі звільнення;
  • відпустку без збереження заробітної плати.
 
УВАГА!
 

Відпустку працівникові надають на підставі заяви та узгодженого в установі графіку.

 

Е)Право на освіту

(ст. 53 Конституції України)

Право на освіту біженців закріплено Загальною деклараці­єю прав людини, Конвенцією про статус біженця, Консти­туцією України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» й інши­ми міжнародними та внутрішніми актами.
Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкіль­ної, повної загальної середньої, професійно-технічної, ви­щої освіти в державних і комунальних навчальних закла­дах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, по­зашкільної, професійно-технічної освіти.
Вищу освіту біженці можуть здобути в державних і кому­нальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Є) Право на свободу світогляду та віросповідання

(ст. 35 Конституції України)

Право на свободу світогляду та віросповідання закріплене Загальною декларацією прав людини та Конституцією України.
Кожен має право на свободу світогляду та віросповідання. Це право передбачає свободу сповідувати будь-яку релі­гію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправля­ти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, провадити релігійну діяльність.
Церква та релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бу­ти визнана державою як обов'язкова.
Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів, моти­вуючи це релігійними переконаннями.
 

Ж) Право на індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисте звернення до органів державної влади та місцевого самоврядування, посадовців і службовців цих органів

(ст. 40 Конституції України)

Право на звернення є конституційним і закріплене Кон­ституцією України.
Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться  на її  території,  мають  таке  ж  право  на подання звернення,  як і громадяни  України,  якщо   інше   не   передбачено   міжнародними договорами.(Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 ро­ку №393/96-ВР з наступними змінами та доповненнями).
Під зверненнями  громадян розуміють викладені в письмовій або усній формі  пропозиції  (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
 
Що таке «пропозиція» (зауваження)? Це звернення, де ви­словлено пораду, рекомендацію щодо діяльності органів державної влади, думки щодо врегулювання суспільних відносин тощо.
Що таке «заява» (клопотання)? Це звернення  громадян  із  проханням про сприяння   реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного  законодавства  чи  недоліки  в  діяльності  підприємств, установ,   організацій  незалежно  від  форм  власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення  думки  щодо  поліпшення  їх діяльності.  Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Що таке «скарга»? Це звернення з вимогою про  поновлення  прав  і  захист
законних  інтересів  громадян,  порушених  діями  (бездіяльністю), рішеннями державних  органів,  органів  місцевого  самоврядування, підприємств, установ,  організацій,  об'єднань громадян, посадових осіб.
Орган, якому було адресовано звернення, повинен надати письмову обґрунтовану відповідь у встановлений законом термін (не більше одного місяця, як передбачено ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).

 

УВАГА!

Якщо Вам не надали письмової відповіді впродовж одного місяця, Ви маєте право подати скаргу до органу, якому підпорядковується установа або до органів прокуратури.

 

З) Право на володіння, користування та розпоряджання своєю власністю

(ст. 41 Конституції України)

Питання права власності регулюють Конституція України, Цивільний кодекс України тощо.
Біженці за своїм правовим статусом є іноземцями і мо­жуть бути суб'єктами права індивідуальної власності в Україні.
Право власності - це право особи на річ (майно), вона здійснює його, відповідно до закону, за своєю волею, не­залежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Що таке «право володіння» - це змога власника мати май­но в своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи ін­шого впливу.
Що таке «право користування» - це можливість госпо­дарського, підприємницького, культурно-побутового ви­користання майна та користати з нього.
Що таке «право розпорядження» - це можливість само­стійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна, від­чужуючи його іншим особам, змінюючи його стан чи при­значення (продаж, дарування).

 

УВАГА!

 Захист права власності зазвичай здійснюється в судовому порядку.

 

И) Право на оскарження в суді рішення, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадовців і слу­жбовців

(ст. 55 Конституції України)

Право біженців та осіб, які потребують додаткового захисту, на звернення до суду й оскарження рі­шень, дій чи бездіяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, посадовців і службовців гаран­товане Конституцією України, Цивільно-процесуальним кодексом, Кодексом адміністративного судочинства Укра­їни, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» тощо.

 

УВАГА!

Чинним Кодексом адмініс­тративного судочинства України встановлено шестимісячний термін звернення до суду в порядку адміністративного судочинства, якщо не встановлено інше. Цей термін обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 

Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Письмова   позовна   заява  може  бути  складена  шляхом заповнення бланка позовної заяви, наданого судом.

 

І) Право на звернення щодо захисту своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

(ст. 55 Конституції України)

Право на таке звернення гарантоване Конституцією Укра­їни та Законом України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за додержанням кон­ституційних прав і свобод людини й громадянина та за­хищає права кожного на території України і в межах її юрисдикції.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини перевіряє стан додержання встановлених прав і свобод людини й громадянина відповідними державними органа­ми, в разі виявлення порушення прав направляє у відпові­дні органи акти реагування для вжиття належних заходів.
Діяльність Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини забезпечується Секретаріатом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, структурним підрозділом Міністерства юстиції України, яке очолює керівник Секретаріатом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

 

Ї) Право на безоплатну правову допомогу

(ст. 59 Конституції України)

  Право   на   безоплатну  правову  допомогу  -  гарантована Конституцією  України  можливість   громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну  первинну  правову  допомогу, а також можливість певної категорії  осіб  отримати  безоплатну  вторинну правову допомогу у випадках, передбачених законодавством.

Зміст  права  на  безоплатну  правову  допомогу,  порядок реалізації  цього  права,  підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги,  державні  гарантії  щодо  надання  безоплатної правової допомогивизначає Закон України «Про безоплатну правову допомогу».

Такий вид безоплатної правової допомоги як первинна включає  наступні  види правових послуг::

  • надання правової інформації;

  • надання консультацій і роз'яснень з правових питань;

  • складення   заяв,  скарг  та  інших  документів  правового характеру   (крім документів процесуального характеру);

  • надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

Право на безоплатну первинну правову допомогу мають усі особи, які перебувають під юрисдикцією України . 

Надається безоплатна первинна правова допомога:

  • органамивиконавчої влади;
  • органамимісцевого самоврядування;
  • фізичнимита юридичнимиособи приватного права;
  • спеціалізованимиустановами.

 Безоплатна вторинна правова допомогавключає в себе такі правові послуги:

  • захист від обвинувачення;
  • здійснення  представництва інтересів осіб,  що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу,  в судах, інших державнихорганах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
  • складення документів процесуального характеру.

 

УВАГА!

Біженці та особи, які потребують додаткового захисту, мають право на всі види правових послуг безоплатної вторинної правової допомоги. Реалізація цього права забезпечується поетапно з 01 січня 2014 року.

 

2. Особа, якій надано статус біженця в Україні, має рівні з громадянами України права в шлюбних і сімейних відносинах.

 Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюбні та сімейні відносини між біженцями, бі­женцями та громадянами України на території України регулює Сімейний кодекс України.
Відповідно до Сімейного кодексу України, біженці в шлю­бних і сімейних відносинах мають:
  • право на державну реєстрацію шлюбу;
  • право на визнання недійсності шлюбу;
  • особисті немайнові права та обов'язки подружжя;
  • права особистої приватної власності чоловіка й дружи­ни;
  • права спільної власності подружжя;
  • права та обов'язки подружжя з утримання;
  • право на шлюбний договір;
  • право на припинення шлюбу тощо.
Важливим елементом шлюбно-сімейного законодавства є обов'язок батьків протягом місяця зареєструвати наро­дження дитини. Якщо у Вас народилась дитина, необхідно звернутись до органу реєстрації актів цивільно­го стану з відповідними документами, після чого Вам ви­дадуть свідоцтво про її народження.
Щоб зареєструвати дитину, необхідно подати
  • медичне свідоцтво про народження форми № 103/о-95;
  • посвідчення біженця;
  • документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про одруження, заява ма­тері, спільна заява матері та батька дитини, заява бать­ка, рішення суду про визнання батьківства).
3. Особа, якій надано статус біженця в Україні, має право на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечен­ня у встановленому законодавством України порядку.
Право біженців на одержання грошової допомоги, пенсії та інших видів соціального забезпечення гарантоване За­гальною декларацією прав людини, Конвенцією про ста­тус біженця, Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» й іншими міжнародними та внутрішніми актами.
3. А) Пенсійне забезпечення
У пенсійній системі України є багато видів пенсійного за­безпечення, але найпоширеніші - пенсія за віком, пенсія за інвалідності та пенсія у зв'язку з утратою годувальника.
 
Право на пенсію за віком мають:
- чоловіки - після досягнення 60 років і при  стажі  роботи  не менше 25 років;
- жінки  -  після  досягнення  55  років  і при стажі роботи не менше  20 років.
 
Пенсію по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або  часткову  втрату  здоров'я, внаслідок:
  • трудового каліцтва або професійного захворювання;
  • загального  захворювання  (в  тому  числі  каліцтва,   не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).
Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
 
На пенсію у зв'язку з утратою годувальника непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.  При  цьому  дітям  пенсії  призначаються незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які  не  були  на  його утриманні, також мають  право  на  пенсію,  якщо  згодом  втратили джерело засобів до існування.
 
Призначення пенсій  і  оформлення  документів  для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Заява про призначення пенсії працюючим  подається  за  місцем роботи,  а  непрацюючим - до органів Пенсійного фонду України за місцем проживання заявника. 

3. Б) Допомога сім'ям з дітьми

Питання державної допомоги сім’ям із дітьми регулюється Законом України «Про державну допомогу сім’ям із дітьми».
Допомога сім'ям з дітьми це матеріальна підтримкадержавою сімей, в яких є діти. Є наступні види допомоги сім’ям із дітьми:
- допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;
- допомога при народженні дитини;
- допомога при усиновленні дитини;
- допомога   по   догляду   за  дитиною  до  досягнення  нею трирічного віку;
- допомога  на  дітей,  над  якими  встановлено  опіку  чи піклування;
- допомога на дітей одиноким матерям;
 
Найпоширеніші перші три види допомоги.
Допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами признача­ють жінці, яка не застрахована в системі загально­обов'язкового державного соціального страхування (тобто жінка до пологів не працювала).
Для призначення допомоги необхідно звернутись до відповідноїустанови соціального захисту населен­ня й подати такі документи:
  1. довідка встановленого  зразка,видана лікувально-профілактичним закладом,
  2. заява  матері,  що  складається за формою, затвердженою  Мінсоцполітики(зразок Ви можете одержати в установі соціального захисту населення);
3) довідка з  основного  місця  служби,  навчання  про  те,  що жінка служить, навчається;
4) довідка ліквідаційної комісії про те,  що жінка звільнена з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи та організації;
5)  довідка центру  зайнятості  про  те,  що  жінка  зареєстрована  в центрі зайнятості як безробітна;
6)  довідка Пенсійного фонду України про те, що жінка, яка є фізичною особою - підприємцем, перебуває (не перебуває) на обліку в органах Пенсійного фонду України та не бере участь на добровільних засадах у   загальнообов'язковому  державному  соціальному  страхуванню  у зв'язку  з  тимчасовою  втратою   працездатності   та   витратами, зумовленими  похованням.

 

 

УВАГА!

Дотримуйтесь терміну звернення за допомогою у зв'язку з вагітністю та пологами! Звернення здійснюється не пізніше ніж через  шість місяців  з  дня  закінчення  відпустки  у  зв'язку з вагітністю та пологами,  і  виплачується  жінкам  за  весь   період відпустки, тривалість  якої  становить 70  календарних  днів  до пологів і 56 (у разі  ускладнених  пологів  або  народження  двох   чи  більше дітей - 70) календарних днів після пологів.

 

 Допомога при народженні дитининадається одному з батьків дитини,  опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення   належних   умов   для  її  повноцінного  утримання  та виховання.
Для призначення допомоги одному з батьків необхідно звернутись до органу соціального захисту населення не пізніше 6-й місяців від дня наро­дження дитини.
Необхідні документи:
1) паспортабо іншийдокумент,  що посвідчує особу;
2) заява  одного  з  батьків  (опікуна),  що  складається за формою,  затвердженою  Мінсоцполітики;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
3) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини,  виданий  відділом  реєстрації актів цивільного стану, або довідка  для  призначення  допомоги  при народженні дитини, видана виконавчим   органом   сільської,  селищної,  міської  (крім  міст обласного   значення)   рад.   Жінки,   які   постійно  проживають (зареєстровані)  на  території  України  і народили дитину під час тимчасового   перебування   за   межами  України,  подають  видані компетентними   органами   країни  перебування  і  легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо   інше не передбачено  міжнародними  договорами України.
Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї  та  копію  свідоцтва  про  народження  кожної  дитини,  яка враховується при визначенні розміру допомоги.
 
Допомогу подогляду за дитиною до досягнення нею три­річного віку призначають особі, не застрахованій у системі загальнообов'язкового державного соціального страху­вання, яка фактично доглядає за дитиною.
Для призначення допомоги необхідно звернутись до органу управління соціального захисту населен­ня й подати такі документи:
1)  заява  матері  (батька,  усиновлювача,  опікуна,  дідуся, бабусі  або  іншого  родича,  який  фактично  здійснює  догляд  за дитиною),  що  складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики(зразок Ви можете одержати в органі соціального захисту населення);
2)  копія  або витяг з наказу (розпорядження) роботодавця про надання  відпустки;
3) копія свідоцтва про народження дитини;
4)   копія  трудової  книжки  матері  (батька,  усиновлювача, опікуна,  дідуся,  бабусі  або іншого родича), яка (який) здійснює догляд  за  дитиною;
6) довідка з місця навчання - для осіб, які навчаються;
7) довідка  про  те,  що  виплата допомоги по безробіттю або матеріальної  допомоги  по  безробіттю  не  проводиться,   -   для непрацюючих  осіб,  які перебувають на обліку в центрі зайнятості.
 
Особи, що працюють  у  режимі  неповного  робочого  часу  або вдома,  подають  довідку  з  місця  роботи  про  початок виконання трудових  обов'язків  на  зазначених  умовах.
 

 

УВАГА!

Допомога по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку призначається з дня звернення за її призначенням, але не раніше ніж з дня, що настає після закінчення  відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами для непрацюючих осіб та осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, а для працюючих осіб - з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення.

3. В) Допомога особам, які не мають права на пенсію

Допомога особам, які не мають права на пенсію, - це щомісячна державна допомога, яку надають в грошовій формі особам, що не мають права на пенсію, та інвалідам.
Особа,  яка не має права на пенсію- це особа, яка досягла віку 63  років  та  не  має права  на  пенсію  відповідно  до  чинного законодавства.  До досягнення зазначеного віку  до  осіб,  які  не мають  права  на  пенсію,  належать  жінки  1958 року народження і старші  після досягнення ними такого віку
 
Питання зазначеного виду допомоги регулюються Законом України «Продержавну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».
 
Державна соціальна допомога особам,  які не  мають  права  на пенсію,  та  інвалідам  призначаються відповідними  структурними  підрозділами місцевих державних адміністрацій.

 

4. Особа, якій надано статус біженця в Україні, користується іншими правами та свободами, які передбачені Конституцією й законами України

Конституція та закони України передбачають і регулюють ширший спектр прав і свобод, ніж перелічений у цьому матеріалі. Їх перелік не є вичерпний:

  1. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної й моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, ді­ями чи бездіяльністю органів державної влади.
  2. Кожному гарантовано знати свої права та обов'язки.
  3. Кожен має право на достатній життєвий рівень для се­бе та своєї сім'ї, тобто належне харчування, одяг, жит­ло.
  4. Тощо.

 

 

 

Обмеження щодо біженців:

  • виборче право (обирати та бути обраним);
  • не можуть працювати на державній службі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 Головне територіальне управління юстиції у Хмельницькій області

© Всі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Головному територіальному управлінню юстиції у Хмельницькій області