Шлюбний договір: просто, по суті і без міфів!

Поняття «шлюбний договір» часто сприймається неоднозначно, хоча насправді це звичний правовий інструмент, доступний і корисний для будь-якої пари. Він дозволяє завчасно врегулювати майнові питання, забезпечити прозорість домовленостей та підвищити правову визначеність у сімейних відносинах.

 

Шлюбний договір — це письмова домовленість між чоловіком і жінкою щодо того, як розподілятиметься майно, кошти та обов’язки  під час шлюбу або після його припинення. Його можна укласти до реєстрації шлюбу або після нього. Якщо однією зі сторін є неповнолітня особа, потрібна письмова згода батьків чи піклувальника, засвідчена нотаріусом.

 

Документ посвідчується нотаріусом та набирає чинності:

- у день реєстрації шлюбу — якщо укладений до нього;

- у день нотаріального посвідчення — якщо укладений у шлюбі.

 

У шлюбному договорі сторони можуть визначити:

- кому належатиме квартира, будинок, авто чи бізнес;

- порядок участі у витратах або сплаті кредитів;

- правила поділу майна у разі розірвання шлюбу;

- строки дії договору або окремих його умов;

- порядок користування житлом, якщо один із подружжя вселяється до іншого;

- правовий режим подарованого у зв’язку зі шлюбом майна;

- непоширення статті 60 СК України на майно, набуте у шлюбі;

- порядок надання утримання одному з подружжя;

- умови та строки виплати аліментів, включно з можливістю їх стягнення за виконавчим написом.

 

За взаємною згодою договір можна змінити або розірвати.

 

Що НЕ можна визначати шлюбним договором?

- регулювати особисті стосунки чи побут (хто миє посуд тощо);

- обмежувати права дитини;

- зменшувати права, гарантовані Сімейним кодексом України;

- ставити одну зі сторін у надзвичайно невигідне матеріальне становище;

- передавати у власність нерухоме майно чи інше майно, що підлягає державній реєстрації.

Тобто шлюбний договір — виключно про майнові питання, а не про особисту сферу.

 

Як укласти договір? 

Необхідно обом сторонам особисто звернутися до державного або приватного нотаріуса з наступними документами:

- паспорти;

- РНОКПП (коди);

- свідоцтво про шлюб або документ про подання заяви на його реєстрацію;

Після нотаріального посвідчення договір реєструється та набуває юридичної сили.

 

Підсумовуючи

Шлюбний договір — це інструмент відповідального підходу, який дозволяє заздалегідь визначити правила, забезпечити прозорість у майнових відносинах та гарантувати правову захищеність кожного з подружжя.