У 1944 році радянський режим розпочав масову депортацію кримських татар з рідної землі. За лічені дні понад 200 тисяч людей були насильно вивезені з Криму, позбавлені дому, права говорити рідною мовою, зберігати свою культуру та бути почутими.
Сьогодні, говорячи про безбар’єрність, ми маємо пам’ятати: вона починається не лише з фізичного доступу, а й з поваги до людської гідності, права на власну ідентичність, мову, культуру та історичну пам’ять.
Безбар’єрне суспільство — це суспільство, у якому немає місця дискримінації, упередженням чи примусовому виключенню людей за національністю, походженням або переконаннями.
Пам’ятаємо трагедію кримськотатарського народу. Шануємо силу, з якою вони зберегли свою культуру та право бути вдома — у вільному українському Криму.