Стаття 40 Кримінального кодексу України: дії, вчинені під примусом

 

Стаття 40 Кримінального кодексу України передбачає, що дії або бездіяльність особи, вчинені під впливом фізичного чи психічного примусу, не є кримінальним правопорушенням, якщо внаслідок такого примусу людина не могла керувати своїми вчинками.

Закон виходить з того, що кримінальна відповідальність можлива лише за умови вільного волевиявлення. Якщо особа діяла не з власної волі, а була позбавлена можливості діяти інакше через застосування сили або серйозний психологічний тиск, вона звільняється від кримінальної відповідальності.

Водночас застосування цієї норми потребує ретельної правової оцінки. Звільнення від відповідальності можливе лише у випадках настільки інтенсивного примусу, що особа повністю втратила контроль над своїми діями. Такі обставини мають бути доведені в установленому законом порядку.

Якщо ж примус не був абсолютним і не позбавляв людину можливості усвідомлювати та контролювати свої дії, суд може визнати особу винною, але врахувати примус як обставину, що пом’якшує покарання.

Таким чином, стаття 40 Кримінального кодексу України спрямована на забезпечення справедливого підходу до оцінки поведінки особи та покладає відповідальність насамперед на того, хто застосував примус до вчинення протиправних дій.